пригадав фразу:	"твоє декольте, опускає мої думки вниз, твої ноги - вгору"

She had them Apple Bottom Jeans Boots with the fur The whole club lookin at her She hit the floor Next thing you know Shawty got low low low low low low low low=)))))	HAHAHAHA=)))

need this

never  hide from the look that could make You happier

- Мені боляче…
- Зачекай трішки, скоро буду. Поцілую і біль зникне.
- Будь ласка, швидше…
Водій поспішав, оскільки погода знову була немилосердною для цією пори року. Довкола лише тьмяні дощові хмари у вечірній час.
Ліхтарі ледь освітлювали дорогу, наводячи дрімоту. Якраз для того, щоб впасти у глибокий сон, під дихання тієї, що лежить на ліжку закутана в ковдру і перемикає канали на тв.
Місто вже здавалось спало, від вікон довколишніх будинків віяло затишком сну, на кухнях порались дружини, чекаючи випивши чоловіків, веселих і не надто уважних до дрібниць що ті ховають у своїх головах.
Жіночки розповідатимуть їм, проте що гречки все ще нема в магазинах, неоплачених рахунках за газ і дітей, що хоч би раз віддзвонили і спитали як справи у їх матері. А взамін отримають у відповідь задоволене чавкання.
Зупинились на світлофорі, залишились ще дві вулиці. Ось ви дівчатка на переході, сподіваєтесь, що одягнувши шорти, що ледь прикривають ваш зад здобудете більше ніж жадання притиснути вас до стінки туалету в клубі? Водій присвиснув.
- Вийшли на полювання.. – додав він.
- Ні, здається ота біля брами вже мабуть гвинтівку витягне з сумки полюючи на клієнтів.
Ще одна вуличка, ще трішки.
Ні, я аж ніяк не старий, але це якась відсталість суспільства. Іноземці вже починають дивитись на це не як на екзотику східно-європейського міста, а як на тубільну культуру. Місцевій владі слід легалізувати ще сексуальні оргії в стилі декадансу – коли усі в пір’ях і масках, носяться від кімнати до кімнати з пляшками абсенту і заливаються розкотистим сміхом п’яні не стільки від алкоголю, а від запаху жіночих спітнілих тіл. Податки від цих дійств перевершать любі інвестиції в інфраструктуру. Секс заради доріг – це було б реальним слоганом.
Машина під’їхала до будинку. Вікно світилось.
Відчиняю двері. Вона ще не спить, але й не дивиться телевізор. Лише благальний погляд з під ковдри, що накрила її до носика.
Перші краплі впали на вікна. Я сів на ліжко і погладив її волосся. Вона пригорнулась до руки. Відсунув ковдру і поцілував животик.
- Так краще?

Знаєш, я  не любив очікування. Сидиш без діла і злишся на себе - твої друзі балакають, а сам мовчки спостерігаєш, а думки  далеко - ти їх не чуєш, але водночас іноді перериваєш мовчанку лівою фразою, яка зазвичай наповнює змістом перебування в пробці, на митному контролі чи на узбіччі, коли чекаєш когось ще. Думки шарудять  за автомобільним склом, зависнули на пів дорозі до точки призначення, і відволікаєш себе розгляданням пальців, чищенням взуття, чи клацанням в телефоні.
Де я? Я тут. Палю в машині біля трамвайної зупинки і чекаю на відповідь супутника, бо постійно гублюсь в цьому клятому місті. GPS не зрадить, інколи видає зону радіусом понад 50 метрів, і десь в ньому знаходишся ти, точка на карті світу промовисто свідчить де твоє місце насправді.
Повернувся, дорогу переходить дівчина, вона посміхнулась. Обійшла автомобіль спереду і зупинилась біля бокових дверцят. Рванув вітер у спину - дівчина хотіла втримати рівновагу і ступила крок вперед. Я кинувся до дверей, зустрічна машина зупинилась вчасно.  Вона в моїх руках, злякана і не може перевести подих. Водій іномарки об’їхав нас косо дивлячись. Я допоміг їй підвестись, каже що все в порядку.
-Справді?
- А я тебе знаю.
- Можливо, ти також знайома мені.
- Дякую, що допоміг.
- Нема за що, це одна з ситуацій, коли не потрібно зважувати свої вчинки – чи ти робиш добре чи зле.
Вона поправила спідничку.

- Але в тебе був вибір допомогти чи ні, у всіх є вибір.
-Справді?
Примружила очі:

- Чому ти у всьому сумніваєшся?
- Просто не люблю доконаного факту, розум завжди ставить але… послухай, давай тебе підвезу туди куди ти йшла, бо ти ще надто впевнено стоїш.
 - Насправді йшла до дому, ось живу в цьому під’їзді навпроти.
- Хм... Для цього слід перейти дорогу, - посміхаюсь їй, отримав взаємну посмішку. -але є вихід.
Об’їхав будинок і зупинився по іншу сторону.
Вона посміхалась вже очима: Ну.. тут я в безпеці. Я… зрозуміла це коли опинилась в твої…Ваших…
- Ні, краще твоїх.
- Добре, твоїх руках... чекай, а що ти тут взагалі робив?
- Заблукав, GPS не спрацював нормально... Будь обережніша, до зустрічі.
- Ще раз дякую, па.
Замнула двері і побігла в під'їзд.
Не любив очікування, поки не зрозумів, що вартує почекати до того моменту, який вибраний для тебе зараз і тут. Тому ще почекав трішки біля твого дому, щоб ти вийшла і спитала посміхаючись: - Щось трапилось, все ще блукаєш?
А я відповів: Вже ні. Я не спитав твоє ім'я.