середа, 9 березня 2011 р.
Суші на виворіт
Ніч видавалась теплою. Ева привідкрила вікно і сперлась на підвіконня обома руками. Вона дивилась просто себе, місто під її поглядом поволі гасло, ніби-то заиснали й ті, хто здавалось засиджується до пізна. Дорогами ще гуділи іноді лише таксівки. Ева прикрила вікно, щоб вітер не завважав запалити свічку.
Вона заплющила очі і з здивуванням зрозуміла, що не відмовилась від суші, та найближче кафе замкнулось годину тому.
Вона роздягнулась повністю, бо не належала до любителів піжам. Згадавши, що так і не переглянула пошту з зітханням сіла за комп’ютер. Ніхто не написав, вона ледь розчарувалась, бо чекала лист від одного з співбесідників, він від часу до часу провокував її на дивакуваті розмови, такий тип, що може поговорити про все.
Можливо схожий на її батька, але ж ні. Вона відмовилась від цієї заїждженої думки, що дівчата шукають собі чоловіків схожих на власних батьків.
На щастя для неї вона живе сама, у багатоповерхівці, з тих, що стрімчать на пагорбах, як пачки пластівців Несквік, виставлених дбайливим мерчендайзером.
Я онлайн – засвітився скайп. Вона поглянула вбік у вікно, кава ще паріла у склянці. Ева витягнула останню цигарку і ще хвилину порпалась у сумці, щоб дістати запальничку.
Сьогодні буде довга розмова – роздумувала вона, коли речення за реченням співбесідник вимальовував перед нею нову ситуацію.
Ситуації – це їхні малі невинні ігри, в яких Ева чомусь завжди була гравцем, а Теді – так ніжно кликала його – творив історії, які вона залюбки переживала щоночі.
- Тедді, я хочу суші.. - Почала вона і їхня розмова полетіла далеко за японський ресторан.
Кава залишила чорні кільця на столі, було далеко за північ, Ева не дивилась на годинник. Тедді написав, що сидить поруч її будинку і пише з телефону. Ева кинула різкий погляд у вікно, він жартує? Скільки часу він там?
Тедді бачив мене голою? Ну ні, це абсурд, як ж він міг бачити її голою сидячи на 5 поверхів нижче її вікна…
Мабуть слід запросити його до себе… ну так, він ж чекає відповіді.
“5 поверх, перші двері справа” – швидко набрала текст і затамувала подих, обережно тиснувши “Надіслати”.
Встала з-за столу, повела рукою по волоссю, потягнулась на пальчиках – зігнавши остаточно сонливість, вона накинула на себе лише коротеньку футболку і обережно підійшла до вхідних дверей, припавши до вічка.
Вона ще не бачила Тедді, який він? Таємність її спілкування з ним, нічний ритуал посмішок і недоказаних фраз.. це були їхні ночі. Ось він підійшов, з посмішкою оглядаючи двері. Він знає, що вона принишкла біля них. Тихо постукав. Вона відчинила, пустивши його одразу всередину і різко замкнувши двері обійняла його шию і не стримуючись довго цілувала.
- Це мій перший крок – нарешті відірвавшись від її губ сказав Тедді
- Цей твій перший крок перевернув мій світ, любий…
Він розгублено показав на пакет в його руках – приніс тобі суші.
- Не в суші справа, Тедді…
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
0 коментарі:
Дописати коментар