- Should write some thought’s in note

- Finish my coffee

- Smoke a cigarette

- Read some part from “Lolita”

- Take a shower

- Clear my mind 

- Fall a sleep

Ті хто виспівував про загибель укр. нації на початку ХХ століття - перестаньте крутитись в гробах,  ваша мрія здійснюється.

Розповів товариш: ЛНУ Франка має таку собі воєнну кафедру -відкос від армії, вкінці навчання отримуєш звання офіцер запасу і бувай здоровий. Хороша річ. Але справа не в тім. 

Уявіть мальовидло - десь 400 чоловік у шерензі, солдафони несуть стяг, лунає гімн, більша частина цвіту нації мовчить. Причини? Декілька мабуть, але головна -соромно. 

В чому ж сором полягає? А в тому, що від дня  незалежності нам пришпандьорують якесь дуже збочене уявлення української нації з пригнобленим минулим. Упосліджених калік, країна у якій кожен громадянин має "жовту" картку. Людей-ідіотів які мають носити постійно вишиванки і танцювати гопака разом з тим п"ючи самогон і заїдаючи його салом. А навколо цілісінький світ, який ніби-то з нас рже. А рже від з нас бо ми такими себе уявляємо. Я трішки то все перебільшив, але картина таки схожа на дійсніть. Яке місце здоровому патротизму де більша частина населення харчується східним відстійником, до якого я приписую - соц. мережу "вконтакт", музику, серіали і купу книжок, які до нас завозять, бо ми поки вважаємось нацією де все таки читають і не мало. А читаємо ми тепер дешеві детективи і порно новели. 

 

Ми не упосліджена нація, ми ментально попущена нація недопатріотів, які соромляться заспівати(а в деяких випадках вивчити) "Ще не вмерла.." 

Звісно це не найкращий продукт української музичної творчості, але він був обраний для нас тими, хто цю державу творив і тому трішки поваги пліз.