Followers

вівторок, 9 листопада 2010 р.
День і ще один, відкине страх і сумнів. Закінчили літо успішно, перескочили тих, хто вважає нас  досі за дурнів і сумно сидимо по закутках з нетбуками поглинаючи гігабайти непотребу.
Нічого не змінилось за сотні років, лише іграшки стали новими бо людини душу не вирвеш, а пам'ять генези живе у землі на якій виріс.
Мавпа з автоматом не перестане бути мавпою, а людина з томами законодавчих актів залишиться такою ж людиною, якій потрібні лише кілка благ. Вони вже давно написані в книзі, яку відкривають зрідка на свята. Кухаварська книга популярніша за Святе письмо, та й приємніше пороздумувати над черговим політичним маразмом у Главреді чи Кореспонденті, ніж поглянути на свої руки чи вдумливо розгледіти свої очі у дзеркалі.
Людям подарували нові іграшки, а вони заміняють у людини чуттєвість, сумніви, еротизм, самоусвідомлення.
Вже нашому поколінню закидують, що жити легше. У нових умовах не потрібно боротися, як колись, за кусок хліба..
Боротьба нікуди не ділась вона лише стала швидшою, настільки, що не встигаєш вловити ті моменти коли тобі вже зарядили у ніс.
Що  нам завдяки поколінням минулим отрималось у спадок?!
Цензура, вирвані сторінки історії і нескінченна кількість запитань?
  Залежні від інформації, залежні від напівфабрикатів, залежні від грошей в кінці кінців. І ми відчуваємо у цьому себе як риби у воді. Комусь щастить більше, комусь менше. Але поза тим людська природа не зникла. Просто її приборкали, посадили у ніші, подали комп’ютери і подбали про інвестиції. Ти будеш правим пальцем, а ти ниркою, а ти статтевим органом. Людський організм схоже вивернувся на зовні...

1 коментарі:

Doctor Endorphin сказав...

буває, коли здається, що дехто знає шось важливе і тлумачить своє знання повільно... порціями. а куди спішити? попереду вічність.

чому ти більш не пишеш?