Followers
середа, 9 березня 2011 р.
Всі щось написали до березня. знайшов в себе щось на 9 березня
Халкід нахилився над залишками обіду і сумно сплюнув у бік. Відкинув тарілку і повернувся спиною до дружини. Та стояла осторонь і слідкувала боязко за його діями. Цей жалюгідний Халкід викликав лише у неї огиду і збочене відчуття смерті – так, найбільше чого вона бажала, щоб врешті ця свиня покинула її дім назавжди.
Халкід це все читав у її очах, жінку яка стояла за спиною він сприймав за річ. Річ привітала у дверях, Річ подала миску з теплою водою, рушник. Річ приготувала вечерю, Річ вклала його у ліжко і Річ чемно віддалась йому.
Річ що не мала розуму – стороння, Інша.
Інша, яку він старався не бачити мала своє життя тоді коли Халкід покидав дім. Тоді ж, вона скинувши з себе ланцюги страху розбиралась до гола і виходила в поле, що простягалось за їх двором вусібіч.
Інша віталась з сонцем, обіймала ще зелену пшеницю і збирала польові квіти. Інша плела вінки і наспівувала пісень, що вчила її мати. Вона була богинею, що прокинулась від зимового сну, коли ж зима приходила до її порогу ввечері Інша ставала Річчю.
Дві постаті боялись більше за Халкіда Жінку. Ту що створена з ребра його. Халкід найбільш ненавидів її, бо та мов останній грабіжник поцупила частину життя.
Він працюючи далеко від дому думав лише про Жінку, йому не вистачало її, як себе. Відділившись на сотню верст він мандрував до сімейного затишку і сидів з Нею на лаві біля груби наспівуючи пісень, що балагури витанцьовували на їхньому весіллі.
Але повертаючись до дому він зустрічав лише Річ, пониклу і пусту, механізм дії без волі. І стравлений безнадією сідав перед неї на лаві, похнюплено пережовуючи вечерю.
Та сталось раз, зимового ранку, Халкід знедужав і життя покидало його груди, що все повільніше підіймались. Річ скована страхом розбила кайдани турботою, Інша припала до ложа Халкіда і Жінка цілувала його чоло промовляючи: Не покидай мене, бо життя мені не миле буде. Сонце не зійде назавжди і плач застрягне у моєму серці.
Халкід прокинувся від хвороби, як від поганого сну і обійняв Жінку. Не відпускав аж поки вогонь не розсіяв їхні душі на пшеничні поля.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
0 коментарі:
Дописати коментар