Знаєш, я  не любив очікування. Сидиш без діла і злишся на себе - твої друзі балакають, а сам мовчки спостерігаєш, а думки  далеко - ти їх не чуєш, але водночас іноді перериваєш мовчанку лівою фразою, яка зазвичай наповнює змістом перебування в пробці, на митному контролі чи на узбіччі, коли чекаєш когось ще. Думки шарудять  за автомобільним склом, зависнули на пів дорозі до точки призначення, і відволікаєш себе розгляданням пальців, чищенням взуття, чи клацанням в телефоні.
Де я? Я тут. Палю в машині біля трамвайної зупинки і чекаю на відповідь супутника, бо постійно гублюсь в цьому клятому місті. GPS не зрадить, інколи видає зону радіусом понад 50 метрів, і десь в ньому знаходишся ти, точка на карті світу промовисто свідчить де твоє місце насправді.
Повернувся, дорогу переходить дівчина, вона посміхнулась. Обійшла автомобіль спереду і зупинилась біля бокових дверцят. Рванув вітер у спину - дівчина хотіла втримати рівновагу і ступила крок вперед. Я кинувся до дверей, зустрічна машина зупинилась вчасно.  Вона в моїх руках, злякана і не може перевести подих. Водій іномарки об’їхав нас косо дивлячись. Я допоміг їй підвестись, каже що все в порядку.
-Справді?
- А я тебе знаю.
- Можливо, ти також знайома мені.
- Дякую, що допоміг.
- Нема за що, це одна з ситуацій, коли не потрібно зважувати свої вчинки – чи ти робиш добре чи зле.
Вона поправила спідничку.

- Але в тебе був вибір допомогти чи ні, у всіх є вибір.
-Справді?
Примружила очі:

- Чому ти у всьому сумніваєшся?
- Просто не люблю доконаного факту, розум завжди ставить але… послухай, давай тебе підвезу туди куди ти йшла, бо ти ще надто впевнено стоїш.
 - Насправді йшла до дому, ось живу в цьому під’їзді навпроти.
- Хм... Для цього слід перейти дорогу, - посміхаюсь їй, отримав взаємну посмішку. -але є вихід.
Об’їхав будинок і зупинився по іншу сторону.
Вона посміхалась вже очима: Ну.. тут я в безпеці. Я… зрозуміла це коли опинилась в твої…Ваших…
- Ні, краще твоїх.
- Добре, твоїх руках... чекай, а що ти тут взагалі робив?
- Заблукав, GPS не спрацював нормально... Будь обережніша, до зустрічі.
- Ще раз дякую, па.
Замнула двері і побігла в під'їзд.
Не любив очікування, поки не зрозумів, що вартує почекати до того моменту, який вибраний для тебе зараз і тут. Тому ще почекав трішки біля твого дому, щоб ти вийшла і спитала посміхаючись: - Щось трапилось, все ще блукаєш?
А я відповів: Вже ні. Я не спитав твоє ім'я.